🚀 Розділ 5 · Поведінка людини у формулах і моделях

Формули і моделі ефективності

Чому одна людина старається, а інша байдикує? Альтернативи, кількість кроків, біль × бажання і вартість майбутнього часу — порахуйте, що керує вашими діями.

x натисніть змінну у формулі — і змініть її⇆ рухайте повзунки📖 підставте приклад із книги🔗 поділіться формулою з вашими цифрами

Ми завжди маємо альтернативи, і перша з них — зберегти status quo. Хочете знати, чому людина не діє, — пошукайте її альтернативу.

P = F − A

P: зусилля, які докладе людина
F: очікуваний ефект від докладених зусиль, результат
A: можливий альтернативний результат

Що можна зробити — натисніть важількожен змінює F або A у формулі

Як це працює в житті

Чоловік не миє посуд: альтернатива більша за винагороду від помитого посуду.
Дитина не робить уроки: може собі дозволити, а винагорода, на її думку, замала.
Працівник спізнюється, бо має таку альтернативу.
Дуже дієва людина очікує значної винагороди і не бачить інших альтернатив.
Бездіяльна людина недооцінює винагороду і переоцінює свої альтернативи.
Ці важелі можна застосовувати й до себе — у внутрішніх діалогах.

Відстань — це швидкість, помножена на час. Досягнення — це старання, помножене на тривалість. Знання — добуток інформації на час її практикування.

E = T · t

E: досягнення в конкретному аспекті життя (напрацьовані години зусиль)
T: старання: години на день × концентрація
t: тривалість старань, роки

Як це працює в житті

Близько 80% людей бракує звичайної, банальної дії.
Ще 16% бракує дії ефективної — концентрованої в одному напрямку, а не метушні, як кульова блискавка.
Решті 3,2% бракує тривалої дії — тисяч і десятків тисяч годин.
1 година на день — 365 годин на рік; 3 роки по годині — близько тисячі; 3 години щодня 10 років — 10 000.
Відсутність досягнень в одній сфері означає досягнення в іншій — хоча б у перегляді футболу.
«Я ніколи не йшов, коли міг бігти; не стояв, коли міг іти; не сидів, коли міг стояти».

Наш мозок — невтомний калькулятор і чиновник-бюрократ: з мільйонів «заяв» пропускає ті, до яких найменше кроків, і ті, де біль × бажання найбільші.

А) людина обирає A_n, якщо кроків A_n < A_n−1 і A_n < A₁
Б) людина обирає A_n = P_n · D_n, якщо P_n·D_n > P_n−1·D_n−1 і P_n·D_n > P₁·D₁

Aₙ: дія, яку людина обере
P: біль, якщо дія залишиться невиконаною (1–10)
D: бажання виконати дію (1–10)

А) «Печенько» проти «гречки»: кількість кроків

Ускладніть доступ до небажаної дії і спростіть шлях до бажаної — обдуріть свого внутрішнього бюрократа.

Б) Біль × бажання

Біль і бажання — множники: якщо одне з них нуль («просто хочу на море»), дії не буде.

Як це працює в житті

Дитина в хованках ховається в перший сховок, до якого найменше кроків.
Розбийте складне завдання (книгу, проєкт) на дрібні кроки — вони завжди будуть менші за «печеньки».
Стратегічні й профілактичні справи ми робимо за залишковим принципом.
Щохвилини ми обираємо між 50–100 варіантами, а не між п’ятьма.
Продажник продасть лише найпріоритетніше за добутком біль × бажання клієнта.
Пункти нижче 50 зі 100 ми, швидше за все, так і не виконаємо.

Людина вчиняє дію, лише якщо ціна цієї дії менша за ціну бездіяльності. Якщо ціни рівні — людина обере бездіяльність.

A, якщо Pr(A) < Pr(inA)

Pr(A): ціна дії — скільки доведеться «заплатити» за її виконання
Pr(inA): ціна бездіяльності — скільки доведеться заплатити, нічого не роблячи

Дія:

Як це працює в житті

За цим правилом багато людей не виявляють ініціативи і не шукають нових рішень.
Ховаються від відповідальності й нових обов’язків, «застрягають» в одній позиції.
Якщо оточення вимагає змін, ми їх, найімовірніше, впровадимо — або перейдемо в іншу групу.
Які зміни ви нещодавно зробили під впливом своєї групи — кава, авто, кіно, екологія?
Навчіться управляти цими цінами — і зірвете «джекпот»: владу над своєю бездіяльністю.

Вчинена дія збільшує ймовірність наступної дії в поточному напрямку. Спершу ми працюємо на звичку, потім звичка працює на нас — або проти нас.

при A_n−1 → A_n: p(A_n→A_n+1) > p(A_n−1→A_n)

p: ймовірність, що наступного дня ви знову зробите крок у цьому напрямку
Aₙ: дія сьогодні: встати вчасно, піти в зал, написати сторінку…

Місяць звички — натискайте на дні✓ зроблено · ✗ пропущено

Як це працює в житті

Ви читаєте цей розділ, бо прочитали попередній.
Підете спати о 24:00, бо вчора пішли спати о 24:00.
Зранку прокидаються троє: Я-минуле, Я-теперішнє і Я-майбутнє — вирішальний голос за звичкою.
Посієш думку — пожнеш вчинок, посієш вчинок — пожнеш звичку, посієш звичку — пожнеш характер.
«Як робиться, то робиться, а як не робиться, то не робиться».
Зробіть просто зараз (не сьогодні!) те, чого раніше не робили, — і змініть ймовірності майбутнього.

Спільно проведений час між двома людьми пропорційно вирівнює їхні доходи (витрати). Думки про людину теж є «часом, проведеним із нею».

∆I₁ = (I₂ − I₁) · tT

∆I₁: зміна вашого доходу
I₁: ваш дохід
I₂: дохід іншої людини (або середовища)
t / T: частка спільного часу в місяці (T = 720 год)

Середнє 7 найближчих людей

За принципом Парето 20% із 30–40 щоденних контактів займають 80% часу — це близько 7 людей. Їхній середній дохід часто близький до вашого.

Як це працює в житті

З ким поведешся, того й наберешся. Закон сполучених посудин.
Середовище — стримувальний фактор, якщо оточення заробляє менше, і підтримувальний, якщо більше.
Що різноманітніші контакти, то легше перейти в сферу з більшими доходами.
Людина, яка спілкується лише з однією багатшою, стане для неї «фінансовою обузою».
Ту саму формулу можна застосувати до м’язів, прочитаних книг чи якості стосунків.

Чим більше висновків людина може зробити зі старої інформації, тим краще вона вміє вчитися. Якщо через рік ви перечитали книгу і «все це знаєте», — за рік ви не змінилися.

RtC = C(I₁)_t0 − C(I₂)_t1, I₁ = I₂

на сторінці RtC рахуємо як приріст: скільки висновків більше ви зробили з тієї самої інформації зараз, ніж тоді

RtC: вміння вчитися, або готовність до змін
C(I)ₜ: висновки з інформації I, отримані в часі t

Що я виніс із книги тоді (по одному в рядку) Що бачу в ній тепер (по одному в рядку)

Як це працює в житті

Діти вдесяте слухають ту саму казку і щоразу знаходять щось нове.
Коли хочеться «нового» — це вірна ознака, що час змінюватися самому.
Справа не в книгах, а в читачеві; не в людині, а в тому, хто з нею взаємодіє.
Ніколи не кажіть «я це вже чув» — неподалік чатує тиран «Нове».
Чим більше RtC, тим менше зусиль дають більший результат — як виробництво без відходів.

Людина робитиме зусилля, якщо оцінює свій майбутній час як дорожчий за теперішній. Як із грошима: якщо вони дорожчатимуть — зберігаємо, якщо буде інфляція — витрачаємо негайно.

A_n−1 → A_n, якщо Vt_n+1 > Vt_n

Aₙ₋₁ → Aₙ: ознака того, що дія відбулася: зусилля докладене, енергія використана
Vtₙ₊₁: сподівана вартість часу в майбутньому
Vtₙ: вартість часу в теперішньому

Як це працює в житті

Надмірне позерство зараз — ознака того, що людина не розраховує на хороше майбутнє.
Значна кількість старань зараз — ознака віри у світле майбутнє.
Підліток, що лається і палить, фактично заявляє: мене в майбутньому нічого доброго не чекає.
Молодий працівник, що жертвує особистим, заявляє: у мене дуже добре майбутнє.
Базова прошивка — «краще синиця в руках, ніж журавель у небі».
Між Сциллою марнотратства теперішнього і Харибдою переоцінювання майбутнього і живе людина.

Зміни відбуваються за рахунок зусиль того, кому більше треба, — у напрямку того, кому треба менше.

C: зусилля A₂ → у бік A₁, при A₁ < A₂

C: зміни
A₂: наскільки змін хоче той, кому треба більше
A₁: наскільки змін хоче той, кому треба менше

Людина 1 Людина 2

Як це працює в житті

Якщо мама хоче, щоб дитина зробила уроки, більше за дитину, — мама і робитиме їх (і втомиться).
Якщо керівник хоче продуктивності — зміни будуть завдяки його зусиллям.
Активісти змінюють життя простих громадян; найбільш заангажовані створюють можливості для байдужих.
Хочеш, щоб старалась інша людина, — зроби так, щоб тобі було байдужіше на результат.
Якщо «нікому не треба», змін немає — і хтось ззовні запропонує вищий рівень.